Народна казка

Бабка і ведмідь

Поїхала бабка в ліс по дрова. Раптом чує: у болоті хряснуло, в лісі стукнуло — ведмідь іде. — Бабка, бабка, з'їм я кобилку. — Не чіпай кобилку, я тобі за це крепушку дам. — Добре. Не чіпав ведмідь кобилку.

Текст перекладено за допомогою мовної моделі. Джерело наведено нижче.
PDF

Бабка і ведмідь

Поїхала бабка в ліс по дрова. Раптом чує: у болоті хряснуло, в лісі стукнуло — ведмідь іде. — Бабка, бабка, з'їм я кобилку. — Не чіпай кобилку, я тобі за це крепушку дам. — Добре. Не чіпав ведмідь кобилку. Ось в інший раз поїхала бабка по дрова. У болоті хряснуло, в лісі стукнуло — ведмідь іде. — Бабка, бабка, а я з'їм кобилку. — Не їж, я тобі за це теплушку дам. — Ну добре. Не чіпав ведмідь кобилку. Ось у третій раз поїхала бабка в ліс по дрова. У болоті хряснуло, в лісі стукнуло — ведмідь уже тут. — Бабка, бабка, я з'їм кобилку. — Не їж, я тобі за це потім байку скажу. — Ну добре ж. Не чіпав ведмідь кобилку. Бабка додому приїхала, кобилку у двір поставила, ворота підперла, натопила жарко хату, повечеряла та й спати. Прийшов ведмідь та у ставень — стук-стук! — Бабка, давай посулене. — Що тобі посулено? — А крепушка. — Ох-хо-хо, хата у бабусі міцно замкнена. Ведмідь лапою — тук-тук-тук! — Бабка, давай інше посулене. — Що тобі посулено? — А теплушка. — Ох-хо-хо, тепло бабусі на печі сидіти. Почекав ведмідь трохи і знову стукає — тук-тук-тук! — Чого тобі? — Давай, бабка, третє посулене. — Що тобі посулено? — А потімбайка. — Байка-то? Потім у ліс не їздять — дров і так багато! Так і обдурила бабка ведмедя.