Якийсь птахолов Навесні наловив по гаях Солов'їв. Співців посаджено по клітках і заспівали, Хоч краще б по лісах гуляти вони хотіли: Коли сидиш у тюрмі, чи до пісень тут? Та робити нічого: співають, Хто з горя, хто від нудьги. З них один бідолаха Соловей Терпів усіх більше мук: Він розлучений з подружкою був своєю. Йому нудніше за всіх у неволі. Крізь сльози з клітки він поглядає в поле; Тужить день і ніч; Однак же думає: «Злу журбою не зарадити: Безумний плаче лише від лиха, А розумний шукає засобу, Як ділом горю зарадити; І, здається, біду можу я з шиї скинути: Адже нас не з тим піймали, щоб з'їсти. Господар, бачу я, охочий пісні слухати. Тож якщо голосом я йому догоджу, Може бути, тим собі нагороду заслужу, І він мою неволю закінчить». Так міркував — і почав мій співець: І піснею він зорю вечірню величає, І піснями схід він сонячний зустрічає. Але що ж вийшло наприкінці? Він тільки обтяжив свою тим злу долю. Хто погано співав, для тих давно Господар відчинив і клітки, і вікно І випустив їх усіх на волю; А мій бідолаха Соловей, Чим співав приємніше і ніжніше, Тим стерегли його щільніше.
Байка
Байка №151 — «Якийсь птахолов»
Якийсь птахолов Навесні наловив по гаях Солов'їв. Співців посаджено по клітках і заспівали, Хоч краще б по лісах гуляти вони хотіли: Коли сидиш у тюрмі, чи до пісень тут? Та робити нічого: співають, Хто з горя, хто від нудьги.
Текст перекладено за допомогою мовної моделі. Джерело наведено нижче.
Перевірений текст