Народна казка

Неписьменне село

Село було неписьменне; поп неписьменний, диякон неписьменний, та й дячок неписьменний. А церква була, службу правили. Дізнався архієрей, поїхав цікавитися. Приїхав до попа, а поп і побіг до диякона: — От біда!

Текст перекладено за допомогою мовної моделі. Джерело наведено нижче.
PDF

Неписьменне село

Село було неписьменне; поп неписьменний, диякон неписьменний, та й дячок неписьменний. А церква була, службу правили. Дізнався архієрей, поїхав цікавитися. Приїхав до попа, а поп і побіг до диякона: — От біда! Архієрей приїхав, як ми служити станемо? А диякон сказав: — А якось, сваркосимо якось. Поп каже: — Ти то співай, що я буду. Дячок каже: — Мені вже своє треба співати на кліросі, не з вами! Поп каже: — Що знаєш, те й валяй! Потім до обідні задзвонили, поп став збиратися і каже архієрею: — Владико, благослови! — Бог тебе благословить, іди служи. Поп прийшов до церкви, надів ризу. Архієрей прийшов, став в вівтарі. — Ну, починай, служи! Поп заспівав — голос гучний: — О-о-о! З-за острова Кельястрова Вибігав човник осиковий, Ніс-корма розфарбована, На середці гребці-молодці, Тура-мара і пара. Диякон теж заспівав: — О-о-о! З-за острова Кельястрова Вибігав човник осиковий... А дячок на кліросі: — Вздовж по травці та вздовж по муравці, По лазурових квіточках... Архієрей вийшов та рукою махнув: — Служіть, як служили! Та й поїхав геть.