Один плотник працював у пана. Звали його Іван. Раптом приходить до нього пан і каже: — Іване, ти зовсім погано працюєш. — Як, пане, погано? — А бачиш, які щілини в тебе великі (неприлягло, знаєш). Іван усміхнувся і каже панові: — Е-гей, пане! Прийде клин, то все замаже. Панові цікаво: — Який клин? А чи скоро він прийде? Іван йому й каже: — За вас, пане, не прийде клин. — А мені б охота побачити його, отого клина. — Ну, посидьте, пане, може, підійде, і побачите. Ну, пан тут чекав, чекав, а клин не приходить усе. Де йому тут за пана заклинювати? Пан і каже: — Я піду, сходжу, Іване, додому, може, не скоро він прийде. Пан пішов додому. Іван і почав дірки заділювати. Заклинив, що нікому не підкопатися. Пан біжить, прибігає: — Що, клин був? — Бачите, пане, що був, усі дірки заклинив. Ви тільки, пане, пішли, і клин прийшов. — А шкода, що не посидів. Ось Іван йому й розказує: — Пане, — каже, — клин плотникові товариш. Плотник мох закладає та клин вбиває — от воно й чисто виходить. Так пан нічого й не довідався. А плотник по-своєму працює, як працював.
Народна казка
Плотник і клин
Один плотник працював у пана. Звали його Іван. Раптом приходить до нього пан і каже: — Іване, ти зовсім погано працюєш. — Як, пане, погано? — А бачиш, які щілини в тебе великі (неприлягло, знаєш).
Текст перекладено за допомогою мовної моделі. Джерело наведено нижче.
Перевірений текст