Жили-були бабуся-старуся, онучка-хохотушка, курочка-клоктушка і мишка-норушка. Щодня ходили вони по воду. У бабусі були відра великі, у онучки — менші, у курочки — з огірочок, у мишки — з наперсточок. Бабуся брала воду з криниці, онучка — з колоди, курочка — з калюжки, а мишка — зі сліду від поросячого копитця. Назад ідуть, у бабусі вода трі-і-іх, плю-у-ух! У онучки — тріх! плюх! У курочки — тріх-тріх! плюх-плюх! У мишки — тріх-тріх-тріх! плюх-плюх-плюх! Ось якось наші водоноси пішли по воду. Набрали води, ідуть додому через город. А на городі яблунька росла, і на ній яблука висіли. А під яблунькою зайчик сидів. Налетів на яблуньку вітерець, яблуньку хитнув, яблучко хлоп — і зайчику в лоб! Стрибнув зайчик, та просто нашим водоносам під ноги. Злякалися вони, відра покидали й додому побігли. Бабуся на лаву впала, онучка за бабусю сховалася, курочка на піч злетіла, а мишка під піч сховалася. Бабуся охає: — Ох! Ведмедище мене ледь не задавив! Онучка плаче: — Бабусю, вовк-то який страшний на мене наскочив! Курочка на печі кудахче: — Ко-ко-ко! Лисиця ж до мене підкралася, ледь не схопила! А мишка з-під печі пищить: — Котисько-то який вусатий! От страху я натерпілася! А зайчик у ліс прибіг, під кущик ліг і думає: «От жахи-то! Чотири мисливці за мною гналися, і всі з собаками; як тільки мене ноги винесли!» Правду кажуть: «У страху очі великі: чого нема, і те бачать».
Народна казка
У страху очі великі
Жили-були бабуся-старуся, онучка-хохотушка, курочка-клоктушка і мишка-норушка. Щодня ходили вони по воду. У бабусі були відра великі, у онучки — менші, у курочки — з огірочок, у мишки — з наперсточок.
Текст перекладено за допомогою мовної моделі. Джерело наведено нижче.
Перевірений текст