Жили-були журавель та чапля, збудували собі по краях болота хатинки. Журавлеві здалося нудно жити одному, і задумав він одружитися. — Давай піду свататися до чаплі! Пішов журавель — тяп-тяп! Сім верст болото місив, приходить і каже: — Удома чапля? — Удома. — Виходь за мене заміж. — Ні, журавле, не піду за тебе заміж, у тебе ноги довгі, плаття коротке, годувати дружину нічим. Геть звідси, довготелесий! Журавель, як ні солоно хлебтав, пішов додому. Чапля після передумала і сказала: — Ніж жити одній, краще піду заміж за журавля. Приходить до журавля і каже: — Журавле, візьми мене заміж! — Ні, чапле, мені тебе не треба! Не хочу одружуватися, не візьму тебе заміж. Забирайся! Чапля заплакала від сорому й повернулася назад. Журавель передумав і сказав: — Даремно не взяв за себе чаплю: адже одному-то нудно. Піду тепер і візьму її заміж. Приходить і каже: — Чапле, я задумав на тобі одружитися; йди за мене. — Ні, довготелесий, не піду за тебе заміж! Пішов журавель додому. Тут чапля передумала: — Навіщо відмовила такому молодцю: одній-то жити невесело, краще за журавля піду! Приходить свататися, а журавель не хоче. Отак-то й ходять вони й досі один до одного свататися, та ніяк не одружаться.
Народна казка
Журавель і чапля — варіант 2
Жили-були журавель та чапля, збудували собі по краях болота хатинки. Журавлеві здалося нудно жити одному, і задумав він одружитися. — Давай піду свататися до чаплі! Пішов журавель — тяп-тяп!
Текст перекладено за допомогою мовної моделі. Джерело наведено нижче.
Перевірений текст